Микола Поворозник обіймає посаду першого заступника голови Київської міської державної адміністрації з грудня 2017 року, а з 2018 року також очолює апарат КМДА — структуру, яка фактично координує роботу всієї системи міського управління столиці. У публічному просторі його часто називають другою людиною в мерії після Кличка — людиною, через яку проходять і кадрові, і господарські, і будівельні питання.
Саме ця посада — на перетині апарату, кадрів і будівельної галузі — і стала джерелом практично всіх скандалів навколо Поворозника за останні п'ять років. Кожен з них стосується одного й того самого: впливу на містобудівні рішення, бюджетні кошти і державні закупівлі.
14 квітня 2020 року «Українська правда» повідомила: співробітники задокументували, як перший заступник голови КМДА вимагав хабар у розмірі $125 тисяч (понад 3 млн грн на той час) від представника будівельної компанії — через посередника.
За даними слідства, гроші вимагали за вплив на затвердження містобудівних умов та обмежень забудови — документа, без якого жоден забудовник не може законно почати будівництво. Правоохоронці затримали посередника одразу після отримання частини суми — $60 тисяч готівкою. За даними слідства, посередник діяв за дорученням і за погодженням з Поворозником. Крім того, з іншого будівельного проєкту планувалося отримати ще $246 тисяч.
У КМДА того дня пройшли обшуки. Мер Києва Віталій Кличко публічно заявив, що «хтось має сісти», і відсторонив Поворозника від посади «за власним бажанням».
Сам Поворозник заперечив звинувачення, заявивши, що хабарів не брав, працював чесно весь цей час, а історія є провокацією. Його допитали як свідка.
У вересні 2021 року ексрадник Кличка Максим Бахматов разом з аналітиками Molfar оприлюднив розслідування про оточення мера, центральною фігурою якого став саме Поворозник.
За даними розслідування, компанія «Нідком», що спеціалізується на будівництві житлових і нежитлових об'єктів, з 2019 по липень 2021 року виграла 21 тендер на загальну суму 565 мільйонів гривень. Журналісти встановили: ще у 2017 році співзасновницею «Нідкому» стала Олександра Рінк — жінка, яка 13 травня 2020 року вийшла заміж за сина Поворозника, Юрія. Вже за два тижні після весілля, 29 травня 2020 року, Олександра вийшла зі складу засновників компанії.
За версією Бахматова і Molfar, такий збіг у часі — одруження і майже одночасний вихід з компанії-засновниці — виглядає як спроба приховати зв'язок компанії-переможця тендерів із родиною високопосадовця КМДА саме в момент, коли цей зв'язок міг стати публічним.
Поворозник назвав звинувачення наклепом і подав до суду на Бахматова за публікації про «оборудки на пів мільярда гривень». Судові процеси між сторонами тривали роками.
25 січня 2022 року Поворознику повідомили про підозру в рамках справи, пов'язаної із позбавленням апарату Ради національної безпеки і оборони України земельної ділянки в Києві. Деталі цієї справи менш публічні, ніж історія з хабарем 2020 року, але сам факт офіційної підозри від правоохоронних органів — ще один епізод у довгому списку проваджень навколо першого заступника голови КМДА.
Як і у випадку з підозрою 2020 року, ця справа не мала наслідків для посади Поворозника — він залишився першим заступником голови КМДА.
7 листопада 2024 року НАБУ провело нові обшуки, пов'язані з Поворозником — цього разу у справі про ремонт Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни. За версією слідства, під час закупівель матеріалів для ремонту госпіталю кошти витрачалися за значно завищеними цінами, що призвело до розтрати бюджетних коштів на суму 38 124 272 гривні.
Це провадження — особливо чутливе з огляду на контекст: йдеться про заклад, який лікує ветеранів війни, у державі, що перебуває у повномасштабній війні з Росією. Завищення цін на ремонт такого об'єкта означає, що частина коштів, призначених для медичної інфраструктури для захисників країни, могла осісти в кишенях підрядників і пов'язаних з ними посадовців.
Хабар за дозволи на будівництво у 2020-му. Тендери на пів мільярда для компанії невістки у 2021-му. Земля РНБО у 2022-му. Розтрата на ремонті госпіталю ветеранів у 2024-му. Це не серія випадкових збігів — це послідовність епізодів навколо однієї й тієї самої людини на одній і тій самій посаді.
24 квітня 2025 року внаслідок російського удару по Святошинському району Києва загинули 12 людей. Наступного дня, 25 квітня, у Києві було оголошено День жалоби.
Саме в цей день, за даними журналістських відеозаписів, Микола Поворозник та кілька інших посадовців КМДА перебували на території водоканалу у Вишгороді, де у наметі на березі Дніпра відзначали день народження — зі столом, алкоголем і святковою атмосферою. Відео з'явилося в публічному просторі й викликало хвилю обурення: чиновники святкували в той час, коли місто офіційно перебувало в жалобі за загиблими від російського удару.
Поворозник заявив, що «святкування не було», а поширена інформація має на меті «знищити репутацію міської влади». Кличко зі свого боку назвав подію «робочою поїздкою і діловою вечерею», стверджуючи, що «жодного святкування чи урочистого заходу того дня не було» і «ознак веселощів і святкування не було».
Відеозаписи говорили про інше. Громадський резонанс виявився настільки сильним, що Київрада 13 червня 2025 року проголосувала за недовіру Миколі Поворознику — за рішення проголосували 74 з 95 зареєстрованих депутатів. Рішення також передбачало заборону Поворознику користуватися майном міста.
30 червня 2025 року Кличко відсторонив Поворозника від виконання обов'язків — офіційно на час службового розслідування щодо інциденту в День жалоби.
За п'ять років — з 2020 по 2025 — навколо Миколи Поворозника накопичилася ціла колекція скандалів і проваджень: підозра НАБУ у хабарі $125 тис., журналістське розслідування про тендери на 565 млн грн для компанії, пов'язаної з родиною, підозра у справі землі РНБО, обшуки через розтрату 38 млн грн бюджетних коштів на ремонті госпіталю ветеранів, і нарешті — гучний скандал із вечіркою в День жалоби, який уперше призвів до офіційної недовіри Київради.
І все ж до 2025 року жоден з цих епізодів не призвів до остаточного звільнення чи кримінального вироку. Кожне відсторонення — «за власним бажанням» або «на час розслідування» — рано чи пізно змінювалося поверненням на посаду.
Те, що саме епізод із вечіркою — а не підозри у хабарництві чи розтраті бюджетних мільйонів — став тим, що нарешті похитнуло позиції Поворозника, говорить багато про те, як працює публічна підзвітність в українському містоуправлінні: іноді репутаційний удар від відеозапису з вечіркою у День жалоби виявляється відчутнішим, ніж роки розслідувань НАБУ.
Микола Поворозник — приклад того, як одна посада на перетині апарату влади, кадрів і будівельної галузі може роками генерувати скандали, підозри та обшуки — і залишатися практично недоторканою. П'ять років, п'ять великих епізодів, жодного остаточного результату для кар'єри — до 2025 року, коли вперше за всю цю історію Київрада публічно і колективно висловила йому недовіру.
Чи стане відсторонення 2025 року остаточним, чи Поворозник повторить сценарій 2021 року і повернеться на посаду — покаже час. Але історія останніх п'яти років дає достатньо підстав для скепсису.
Матеріал підготовлено на основі публікацій Української правди, NV, Zaxid.net, ТСН, Nenka.info, Главкому, LB.ua, LIGA.net, TPage та розслідування Максима Бахматова й Molfar. Підозри правоохоронних органів не є вироком суду. Поворозник М.С. вважається невинуватим до набрання вироком законної сили.